Тактику лікування раку молочної залози обирають індивідуально: враховують стадію, розмір і поширення пухлини, наявність метастазів, тип пухлини та її біомаркери. Найчастіше поєднують хірургію, променеву, системну та, за потреби, таргетну або гормональну терапію.
Рак молочної залози — це не одна хвороба, а група різних пухлин, які поводяться по-різному. Саме тому лікування раку молочної планують не за одним шаблоном, а з урахуванням стадії, гістологічного типу, біологічних властивостей пухлини та загального стану людини.
Для однієї пацієнтки пріоритетом може бути операція, для іншої — початок із системної терапії, щоб зменшити пухлину перед втручанням. У частини пацієнток до плану додають променеву терапію, гормональне лікування, таргетні препарати або імунотерапію.

Якщо пухлина локалізована в межах молочної залози й немає віддалених метастазів, лікування часто починають із операції. Це може бути органозбережне втручання або мастектомія залежно від розміру пухлини, її розташування та співвідношення з об’ємом залози.
Після операції лікарі оцінюють ризик повернення хвороби. Саме тоді може бути рекомендована променева терапія, а також гормональне або інше системне лікування.
Коли пухлина більша або залучені лімфовузли, нерідко починають із неоад’ювантної терапії — лікування до операції. Мета такого підходу — зменшити розмір пухлини, підвищити шанси на органозбережне втручання та перевірити чутливість пухлини до препаратів.
Після цього виконують операцію, а далі за потреби призначають променеву та/або системну терапію.
Якщо хвороба поширилася в інші органи, основою лікування стає системна терапія. У цьому випадку мета лікування — контролювати хворобу, полегшувати симптоми та підтримувати якість життя. Хірургія й променева терапія можуть застосовуватися вибірково, наприклад для контролю місцевих проявів або болю.
Якщо пухлина чутлива до естрогену або прогестерону, важливою частиною лікування часто стає гормональна терапія. Вона може застосовуватися після операції, а іноді й до неї або при поширеній хворобі. Такий підхід допомагає зменшити ризик рецидиву або контролювати перебіг хвороби.
У разі надлишкової активності HER2 у клітинах використовують таргетні препарати, які блокують цей механізм росту пухлини. Їх часто поєднують із хімієтерапією. Вибір схеми залежить від стадії та загального плану лікування.
Якщо пухлина не має рецепторів до гормонів і не є HER2-позитивною, гормональна та анти-HER2 терапія зазвичай неефективні. У такому разі частіше застосовують хімієтерапію, а в окремих ситуаціях — імунотерапію або інші сучасні підходи, якщо вони відповідають клінічній картині.
Найчастіше тактику визначає мультидисциплінарна команда: хірург-онколог, клінічний онколог, променевий терапевт, патоморфолог, радіолог та інші фахівці. Команда аналізує результати біопсії, візуалізації та лабораторних досліджень і обговорює послідовність етапів.
Іноді два випадки з однаковою стадією лікуються по-різному. Наприклад, значення мають розмір грудей і пухлини, наявність запальних змін, попередні операції, вагітність, бажання зберегти груди або можливість реконструкції. Також враховують переносимість препаратів і ризики побічних ефектів.
Пацієнтці важливо ставити запитання: яка мета кожного етапу, які є альтернативи, як лікування може вплинути на фертильність, менопаузу, зовнішній вигляд і повсякденне життя. Відкритий діалог допомагає обрати реалістичну та безпечну стратегію.

Чим раніше встановлено діагноз, тим більше варіантів лікування може бути доступно. Але навіть за поширеного процесу сучасна онкологія має інструменти для контролю хвороби. Найважливіше — не самостійно обирати схему, а пройти повне стадіювання та обговорити план із командою фахівців.
Лікування раку молочної будується на трьох основах: стадія, тип пухлини та індивідуальні особливості пацієнтки. У різних ситуаціях лікарі комбінують операцію, променеву терапію, хімієтерапію, гормональне чи таргетне лікування, щоб підібрати найбільш доцільну послідовність етапів.
Якщо ви або ваша близька людина зіткнулися з таким діагнозом, важливо отримати консультацію онколога та зрозуміти, чому рекомендовано саме цей план. Усвідомлений вибір завжди починається з точного стадіювання та якісної патологічної діагностики.
Ні. У багатьох випадках операція є важливою частиною лікування, але інколи спочатку призначають системну терапію, щоб зменшити пухлину або вплинути на поширену хворобу.
Біопсія підтверджує діагноз і дозволяє визначити тип пухлини та біомаркери, від яких залежить вибір терапії.
Це терапія до операції. Її можуть призначати, щоб зменшити пухлину, підвищити шанси на органозбережне втручання або оцінити відповідь на препарати.
Так. HER2-позитивні пухлини часто лікують із використанням таргетних препаратів, які націлені на цей механізм росту.
Ні, схему лікування має визначати онкологічна команда після повного обстеження. Самостійний вибір може бути небезпечним.
Treatments are delivered at our JCI-accredited hospitals — Acıbadem International